REFERAT-BANK
Українська літературна мова післямонгольської доби (друга половина xiii — xvi ст.) (Пошукова робота)
Головна Пошук Реклама на сайті Додати реферат
Рефераты на русском Реферати українською
  Агропромисловий комплекс
  Архітектура
  Астрономія
  Аудит
  Банківська справа
  БЖД
  Біографія, автобіографія
  Біологія, Ботаніка, Зоологія
  Бухгалтерський облік
  Військова справа, ДПЮ
  Географія
  Геодезія, геологія
  Гроші і кредит
  Державне регулювання економіки, інвестиції
  Діловодство
  Екологія
  Економіка
  Економічна теорія
  Економічні теми (різне)
  Журналістика
  Іноземні мови
  Інформатика, комп'ютери, програмування
  Інше
  Історія
  Історія Всесвітня
  Історія економічних вчень, економічна історія
  Історія України
  Історія, теорія держави і права
  Краєзнавство
  Кулінарія
  Культура
  Література
  Логіка
  Макроекономіка
  Маркетинг
  Математика
  Медицина та здоров'я
  Менеджмент
  Міжнародні відносини, ЗЕД
  Мікроекономіка
  Мовознавство, філологія
  Музика
  Народознавство
  Наукознавство
  Нобелівські лауреати, біографія
  Образотворче мистецтво
  Організація виробництва
  Педагогіка
  Підприємництво
  Політекономія
  Політологія
  Право
  Правознавство
  Психологія
  Реклама, паблік рілейшин
  Релігієзнавство
  Риторика, ораторське мистецтво
  Різне
  Розміщення продуктивних сил
  Світовий ринок і торгівля
  Сільське господарство
  Соціологія
  Статистика
  Страхування
  Сценарії виховних заходів, уроків, свят
  Технічні науки
  Трудове право України
  Туризм
  Українознавство
  Фізика
  Фізкультура, туризм
  Філософія
  Фінанси, фінансовий аналіз, бюджетна система
  Хімія
  Цінні папери

Українська літературна мова післямонгольської доби (друга половина xiii — xvi ст.) (Пошукова робота):


Мова: Українська
Категорія: Мовознавство, філологія
Тип роботи: Реферат
Кількість слів: 11003


Перші 3000 символів роботи (без зображеннь, форматування, таблиць, формул, та ін...):

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА ПІСЛЯМОНГОЛЬСЬКОЇ ДОБИ (друга половина XIII - XVI ст.) Пошукова робота з мовознавства Окремі дослідники вважають, що після татаро-монгольського погрому (середина XIII ст.) у Києві, Чернігові, Переяславі зовсім заглухло культурне життя. Це не так, - воно, звичайно, втратило загальноруське значення, вплив на всі "україни" Київської держави, але все ж лишилося живим в Україні центральній, а згодом перейшло і в Волинь, де зберігалася сильна князівська влада (Острозькі, Черторийські, Сапіги та ін.) і де ширилися освіта й культура. Нашестя Батия великою мірою приглушило, але не перервало остаточно традицію роботи над церковнослов'янськими книгами. Як зазначав М. Грушевський, "поки церковне життя України не було зломлене до решти, що в Східній Україні сталось тільки в другій половині XIII в., по тім, як митрополити закинули свою резиденцію, а в Західній Україні з другої половини XIV в., по польській окупації, ся тенденція до вищої освіти все мусила жити і по хвилях занепаду мабуть, поновлювалась з новою енергією при поліпшенні зовнішніх умов життя" 1. Є й свідчення археологів про те, що Київ і після золотоординської навали продовжував жити, у ньому не припинявся розвиток культури, будувалися нові кам'яні церкви 2. "Навіть в першій пол. XVI ст., яка вважається часом найбільшого занепаду українського церковного життя, - пише М. Грушевський, - навіть тоді ще Київ заховує стару репутацію культурного, літературного осередка" 3. 1 Грушевський М. Історія української літератури: В 6-ти т. - К., 1993. - Т. 2. - С. 26. 2 Див.: Ивакин Г.Ю. Киев в ХІІІ-XV веках. - К., 1982. 3 Грушевський М. Історія української літератури. - Т. 3. - С. 241. Про це, зокрема, свідчить "Київський псалтир" - пам'ятка 1397 р., виготовлена в Києві. У ній наявні ті ж графічні особливості, які характеризували церковнослов'янську мову XII - першої половини XIII ст.: оу зам. Ж і ?а зам. А (соудитель, КП, 8; въ ?азыцЂхъ, 11), о<ъ і е<ь (забовєнъ, 11, песь?а моухы, 108), ж зам. жд (вижь, 113, насажени, 130) та ін. Є, правда, не досить певні свідчення про змішування е з и в ненаголошеній позиції (?[т] нищиты, 121, в зимли єгипєтьстЂи, 109). Уживання ъ та ь слабо диференційоване: у позиції після задньоязикових, а також після м, в виступає переважно ь (кь цр?кви, ихь, 6; гь?, 132; вь ср?ци моємь, 5; множьствомь, 6; вь оустЂхъ их, 6; левь, 8; лоукь свои, 8), але ця закономірність досить часто порушується (створихъ, 8; въ ?азыцЂхъ, 11; пло[д]ихъ, 109; в ровъ, 120). Лексичний склад "Київського псалтиря" засвідчує синонімічні ряди переважно в межах церковнослов'янської лексики. Деякі з церковнослов'янізмів, можливо, з'явилися вже на південноруському Грунті. Це, зокрема обаче "однак", "проте" (обаче ?чима своима смотриши, 28), вселитисА "вселитися" (вселиласА бы въ адъ дш?а мо?а, 132), пєрвєнєць "первісток" (и поби всАкъ пєрвєнєць в зимли єгипєтьстЂи, 109) та ін. Названі слова досить широко представлені в давньоруських пам'ятках київського походження. Слово обаче фіксує Остр...

Скачать Реферат